Суспільство
Від роботи у колгоспі до власного бізнесу. Історія рома, який вже 30 років створює натуральну продукцію
Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації
Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації в усіх її проявах. Дуже багато негативних новин розповсюджуються в мережі, де акцентують увагу на слові «ром» та його ксенофобських синонімах. Тому ми лупаємо цю скалу стереотипів і розповідаємо вам позитивні історії успіху представників ромської спільноти, які розвиваються в Україні, навчаються, відкривають бізнеси та забезпечують робочими місцями десятки людей.
Працював у колгоспі, а тепер має власну справу. Ром з Одещини Микита Ніка вже понад 30 років тримає ферму з десятками тварин та має свій магазин. Покупцям пропонують натуральні молочні продукти, а ще овочі й трави з городу. Чоловік планує розвивати свою справу, додаючи нові позиції на полиці. Однак поки з цим є складнощі. Через сильні зливи в регіоні потрібно терміново ремонтувати дах крамниці. Власник ферми сподівається, що місцева влада йому з цим допоможе.
Микита Ніка
власник компанії «Ніка» з продажу натуральної фермерської продукції
Ром за національністю, раніше працював інструктором з водіння та був завідувачем орендного підряду
Хімію не їмо і вам не радимо
Ми з родиною звикли харчуватися натуральною продукцією. Домашня бринза та сметана, вирощені на городі овочі — це добра їжа. Ти знаєш, що це все твоїми руками вирощено. А те, що продається у магазинах, — це суцільна хімія. Через це й люди наші сильно хворіють. Звичайно, буває, що й купуємо щось. Але це скоріше як виняток. А якщо ми вже виготовляємо натуральне, то чому б не запропонувати це й іншим? Для цього я й запускав своїй бізнес.
Після закінчення школи я пішов до армії. Потім певний час працював у школі водіння інструктором, згодом був у колгоспі. Остання посада — завідувач орендного підряду. Час змінювався, а разом з ним і я. Захотілося вже чогось свого. Тому в 1992 році ми з дружиною та донькою почали пробувати продавати натуральну продукцію, виготовлену вдома.
Годуємо тварин без жодних домішок в їжу
Моїй доньці зараз 39 років. Вона ще з дитинства любила тварин. Вдома вона зараз тримає багато худоби, серед якої гуси, кури, качки й кози. Коли я був молодим, теж мав удома велике господарство — корів, коней, овець по 7-8 кожного. Але довелося всіх продати, бо вже не той вік. Це раніше я міг прокидатися о 6-7 годині ранку, годувати та поїти всіх. А зараз вже більше відпочиваю. А ось молодь нехай працює.
Тваринами на фермі «Ніка» займаються дружина з донькою. Розташоване наше господарство у селі Поплавка Великомихайлівського району Одеської області. У нас є кози, корови, коні, вівці й бики. Загалом усіх приблизно 25, найбільше з них — кіз та овець. Ми для них косимо траву на зиму, збираємо сіно й зерно. Поки тепло, випасаємо. Поїмо і годуємо лише натуральними харчами — без жодних домішок. Це сімейна справа, тому робітників на фермі немає. Ми працюємо лише родинним складом. Допомагають нам наші діти, яким по 15-16 років. Вони піклуються за тваринами, і цим привчаються до дорослої роботи.
На полицях магазину — овочі й молочні продукти
Ми маємо свій магазин розміром 12 на 10 метрів квадратних. Там жінка з донькою торгують нашою продукцією. Особливого вибору, де можна придбати продукти, в нашому селі немає. Ми єдині, хто має свій магазин. Хоча багатьом людям і не потрібно щось купувати, адже майже всі мають своїх корів. Тому браку молочних продуктів у них немає. Водночас до нас часто приїжджають скупитися мешканці сусідніх сіл.
Ми самостійно виготовляємо бринзу та сметану, збираємо молоко. А ще вирощуємо різні овочі, як от картоплю, часник, цибулю та моркву — все це теж потрапляє на полиці магазину. Також там є різні трави з нашого городу. Молоко коштує по 15-16 гривень за літр, бринза — 70 грн за кілограм. Буває й таке, що жителі села здають нам у магазин свою продукцію. Деякі харчі в магазин ми закупляємо, якщо не можемо зробити їх самостійно. Наприклад, хліб, адже в нас ще немає, де його запікати.
Поки що наш магазин тимчасово зачинений, ми в ньому не торгуємо. Річ у тім, що 20 червня цього року нашу область накрила потужна стихія. Негода супроводжувалася вітром та сильним смерчем. За свої 59 років я ще в житті такого не бачив. Така завірюха піднялася. Вона зірвала дах у нашому магазині. Ситуація настільки серйозна, що тепер потрібно робити ремонт. Я ще й навіть не прибрав. От як воно зірвало, так все й лишилося на тому ж місці. До нас приходила комісія з сільської ради, подивилася на дах і пообіцяла допомогти, виділити якісь кошти. До слова, з тваринами все гаразд. Вони в ті дні, на щастя, не постраждали.
З українцями не сваримося
Я маю ромську національність, але це ніяк не ускладнює моє ведення бізнесу. Всі роми, яких я знаю, — дружні й ставляться до інших із розумінням. У мене немає жодних труднощів у спілкуванні з людьми інших національностей, зокрема з українцями. Ми ніколи не сваримося. Відкривати свій бізнес мені також було не складно. У районі люди мене знають, податковій я показую себе з хорошої сторони. Взагалі я законослухняний громадянин.
Читайте також: «Мене обурюють стереотипи». Історія соціального підприємства, де навчають ромських жінок шити та заробляти
Мій бізнес був зареєстрований офіційно, у свідоцтві написано: компанія «Ніка». Але через пандемію довелося тимчасово її закрити, адже сильно впали продажі. Люди хворіють, з дому не виходять, а мені потрібен товарообіг. Серед клієнтів у нас переважно українці, роми й азербайджанці. Замовляють продукцію поки що телефоном: люди приїжджають й одразу з ферми беруть, що їм потрібно. Останнім часом замовлень вже побільшало, адже пандемія потроху йде на спад, і люди почали частіше виходити на вулиці.
Чекаємо в гості нових постачальників
У мене зараз семеро дітей, і я дуже сподіваюся, що хтось із них перейме мою справу. Діти, яким зараз по 15-16 років, особливо цікавляться фермерством. Молодь повинна трудитися й щось робити, бо без бізнесу зараз нікуди. Людину дуже красить власна справа, тому потрібно чимось займатися.
Ми думаємо далі продовжувати розвивати наш бізнес. Хочемо придбати ще землі й розширити фермерське господарство. Нещодавно, але до негоди, в наш магазин почали привозити нові товари. Серед них різні ковбаси, консерви й макарони. Список таких необхідних продуктів ми й далі хочемо розширювати. А для цього плануємо до кола наших постачальників залучити нових. Але зараз із цим складно, бо вони приїжджають, дивляться на мій магазин, а в мене там страшне. Й ніхто не хоче мати з нами справу. Тому дуже сподіваємося на допомогу від місцевої влади.
Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту «Історії успіху ромського бізнесу».
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
